А за туманами в полях - червоні маки,
Там обелісками - тополі ув імлі,
Де захлиналися нечувані атаки
У тій безумній, спопеляючій війні.
Червоні маки - слід кривавий серед поля,
Червоні маки - душі згублених бійців...
Отут мій тато молодий - солдатська доля -
З осколком в тілі - в вісімнадцять посивів.
В диму і полум'ї здригалася планета,
Жах-апокаліпсис творила .ука смерть,
Сліпого зла розкинувши тенета,
Людської крові наточивши вщерть.
Здавалося б, усі усе збагнули,
Здавалося б, покаялись усі...
Ті імена в граніті - не забули,
І Пам'ять вічна, й спогади живі.
То хто ж є - він, котрий посмів підняти
Із пекла знов отой кривавий меч,
Нову війну - із братом - розв'язати,
Смертей і горя закрутивши смерч?
Там за туманами в степах - червоні маки,
У тих донецьких зранених степах...
У серце гатять "градові" атаки,
Кров українська кропить волі стяг..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732318
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.05.2017
автор: Світла (Імашева Світлана)