Цвіт нації тікає з України.
По закордонах гнізда в’ють свої,
Бо правлять злодії та холуї
В залежній від ґешефту батьківщині
Бо править скрізь одна і та ж ватага
Вирішує усе в нас капітал
Жахливий монстр із тисячами жал
Брехня й цинізм – чеснотам противага
Правителям що плюнуть, що збрехати
Слова пустопорожні мов канон.
Бездушність, хамство, жадність еталон
А справедливість? Їм на неї чхати!
Бо вабить їх лише наживи зблиск
Вже тисячі смертей прийшли у хати
Їм все одно на чому вторгувати
Бо головне щоб був від того зиск.
За що ж тоді стояли на майдані
Під свистом куль у ті буремні дні.
Багато з вас загинули в борні,
Багато тепер стали невпізнанні.
Відтоді як дорвалися до влади.
В оточенні нової беркутні
Нові майдани вже вам не страшні.
Бо вже самі ви правите паради.
Війна на сході все іще кровиться.
Не дай Бог вибухне новий Майдан,
Тоді вже цей жахливий ураган
Малою кров'ю мабуть не скінчиться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2017
автор: євген уткін