Привіт, ліхтарику, ну як ти, брате?
Палаєш, бачу, знову уночі.
Тобі чимало маю я сказати,
та, друже, не відповідай, мовчи,
бо знаю точно - світло слів дорожче,
у нім є велич, чиста простота.
Росинка янтарева поміж ночі -
рятунок там, де темінь, пустота.
Не сам даруєш світло золотаве -
я знаю тих, хто світиться удень,
з чиїх веснянок промені яскраво
летять мені до теплих жмень.
Я повні жмені світла назбираю,
aби лиш мати трішки про запас
на час, коли за довгим небокраєм
y сонце заправляють свіжий гас.
08.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732365
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2017
автор: Роман Глєбов