Митець, художник відтінки барв навколо помічає
Портрет, пейзаж, історія виходить з під його руки
Та нерухоме полотно в уяві оживає
На хвилю зупинись, й відчуєш, що передати він хотів
У ділі вправний музикант - з натхненням грає
Можливо спів несе, можливо твориться мелодія нова
По його волі - в середині все завмирає
У музиці він весь - його уся душа
Поет споглянув навкруги - долучить слово
Ти прочитаєш й серце защемить
Він може так хотів, а може випадково
Особі дорогій вже вірш летить
Я не художник, але бачу неповторність твою
Не треба і митцем великим бути, щоби збагнути глибину
Намалював " портрет" невмілою рукою
Та означає тільки це - що я люблю
Не музикант також, та серенаду я тобі не заспіваю
З гітарою, не зможу під вікно твоє
Але, о жінко-пісня, я тебе кохаю
Ти в кожній є мелодії, ти в кожній пісні є
Не є поетом я, мені все слів бракує
Ти надихаєш і тому летять вірші
Я навіть ще не написав - а ти вже чуєш
Ти дивовижна - тільки не мені слова казати ці
О пташко, але попри все - кохаю
Хай це кохання радість принесе
Можливо ще картину напишу, та пісню заспіваю
Хай із тобою щастя буде все!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2017
автор: Witer