Мила, ти мене чекай.
Наяву і в сні...
Повернусь крізь пекло й рай,
Крізь дощі сумні.
Повернусь крізь заметіль,
І в спекотний час.
Ти чекай, хоч інші всі
Вже забули нас...
Ти чекай, хоч вже давно
Не було листів...
Ти чекай, і все одно,
Не пали мостів.
Мила, ти мене чекай,
І не зич добра
Всім, хто каже що "облиш",
Що "забуть пора".
Хай повірять мати й син,
Що мене нема...
Друзі скажуть: "Відпусти...
Не чекай дарма..." -
Перехилять хай вино
За безсмертя душ...
Жди... і з ними заодно
Клятви не поруш.
Мила, ти мене чекай.
Смерті злій назло.
Хто зневірився, той хай
Скаже: "Повезло!"
Мабуть, їм не зрозуміть:
Всі роки війни -
Ти зі мною кожну мить
Поруч йшла крізь сни!..
Як вцілів я у вогні,
Може, просто збіг?
Ні! Це ти чекала так,
як ніхто не зміг!
травень 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2017
автор: Артем Богуславський