Ой, зоренько вечірняя,
чому рано сходиш,
а, місяцю срібносяйний,
чому не виходиш?
Чом не світиш срібно-ясно,
сховався за хмару?
Визирни, хоч на хвилину,
милому засяй-но.
Ішов милий через лісок,
чи не заблудився,
а чи вовк той, що не брат,
у лісі не зустрівся?
Нехай світить місяченько,
ще й засяє вночі,
нехай дійде милесенький
і побачать очі.
Нехай йому світло-ясно
доріженька в’ється
і щасливая година
швидко усміхнеться.
За годиною і доля
буде з ними ласкава,
світить зоря вечірняя
і місяць безхмарний.
19.04.2017.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732480
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 08.05.2017
автор: Светлана Борщ