Нескінченність лиха
(Сонет)
Дерева, нами саджені, зросли.
Ми ж вкрилися ще більше сивиною,
приблизившись до вічності імли,
в печалі більшій у зв’язку з війною.
Чарівністю гортанного «курли»
та трепетом зірковим над горою,
а чи й у снах з’явитися могли
батьки, що полягли на полі бою.
Ми на своїй землі усе ж зросли
в сирітськи повних й половинних муках.
Тепер же знов до того дожились,
що вже дітей хоронимо та внуків.
Про що і гадки мати не могли,
принесли окупанти-сатанюки.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2017
автор: Анатолій Загравенко