А біль до щему душу прошиває,
Комок історії у горлі десь застряг.
Війною наші прадіди щоднини умивались,
Війну вживили в кожного із нас.
Вмивались кров'ю, болем причащались,
Ішли вперед, незнаючи куди.
Війна впустила свої метастази,
Вбивала людство гірше від чуми.
Ридати, плакати душа хотіла з болю,
Та висохли вже очі від журби.
Війна вросла у гени, залилось все кров'ю,
Її мутації й до нині бачим ми.
Болить до щему зморена душа,
Контузії переживає історичні.
У пам'яті людській до нині ще болить війна,
Болітиме допоки буде людство жити.
Тетяна Гриндула, 8 травня 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732527
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 09.05.2017
автор: Гриндула Тетяна