Мій залюблений абажур,
Нахилився до мене низько,
Пресловуте "лямур-тужур"
Ти шепочеш і досі зблизька...
Стільки літ зігрівав мені
Душу грішну в холодні ночі -
Почуття мої неземні
Знаю, ти колись напророчив...
Тихий, теплий, непоказний,
Чув усе і тулився мовчки,
Твої болі до мене, вниз,
Бахромою текли в рядочки...
Мені затишно - вдома я,
Хоч за вікнами стогне вітер...
Ти, щоб гріла любов моя,
Гаптував теплим шовком квіти...
Розсипав їх до ніг моїх
Оксамитами в диво-мріях,
І ховав запізнілий гріх
У своїх золотавих віях...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732852
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2017
автор: Наташа Марос