Печать

Прикрию  від  мук  розтривожене  серце.
Мені  так  шкода́  твоїх  втрачених  днів.
В  мені  твоя  ту́га  луною  озветься.
Ти  вперто  боровся,  побороть  не  зумів.

А  зараз  на  волі  боротимеш  жах
І  сумніви,  болі,  і  нерозуміння
За  те,  що  ти  вижив  на  вістрі  ножа
За  нас.  Та  на  нас  не  находить  прозріння,

Що  всі  ті  напасті  будуємо  ми,
Що  надто  жорстокі  й  байдужі  живемо.
І  для  природи  ми  вже  не  дітьми,
А  ворогами  навіки  стаємо.

Закрию  від  спогадів  змучене  серце,
А  дзвони  набатом  в  душі  деренчать.
Ніколи  забути  не  зможеш  ти  все  це…
На  серці  печаль...  навіки  ця  клята  печать…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2017
автор: Троянда Пустелі