Прикрию від мук розтривожене серце.
Мені так шкода́ твоїх втрачених днів.
В мені твоя ту́га луною озветься.
Ти вперто боровся, побороть не зумів.
А зараз на волі боротимеш жах
І сумніви, болі, і нерозуміння
За те, що ти вижив на вістрі ножа
За нас. Та на нас не находить прозріння,
Що всі ті напасті будуємо ми,
Що надто жорстокі й байдужі живемо.
І для природи ми вже не дітьми,
А ворогами навіки стаємо.
Закрию від спогадів змучене серце,
А дзвони набатом в душі деренчать.
Ніколи забути не зможеш ти все це…
На серці печаль... навіки ця клята печать…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2017
автор: Троянда Пустелі