А квiти у Ріти росли високо́,
куди, Господь, їх у вись понесло?
Сидить серед них, скиса́ молоко.
Лиш грало й бродило,вило сусло...
Стелю стеблом скоро квіти проб`ють,
Крізь космос ,хмари простерся, їх путь
Жаль,ерозії дiм ніяк не минуть.
Ріта схімічила, ось в чому суть.
Дитя́ милуеться:що за краса!
не встигне посивiти руса коса,
бо стіни несучi трiснули вмить,
камiння зi стелi до долу летить...
Швидко, нарешті, важливий момент,
Дівча додало іще реагент,
Все що лишилось роздавлено вщент!
Ось як закінчився експеримент.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732907
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 11.05.2017
автор: Юліана Ліра