ЗАГУБЛЕНИМ СВІТАМ 8 (за однойменною книгою В. Ломовцева)

Минует  время…
Как  прежде  остаётся
алтарь  без  жертвы.
Душа  блаженства  жаждет,
Искрясь  слезой  прозрачной.

……………………………………


Нестримність  часу.
Як  і  колись  й  тепер  так  –
Вівтар  без  жертви.
Душа  блаженства  прагне,
Сльози  зронивши  краплю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732910
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 11.05.2017
автор: Едельвейс137