Пригнічена душа не маэ музи
мов дерево розбите в час війни,
в очах палають павші Сіракузи
і мати плаче: де її сини.
По місті славнім кров тече рікою,
і крики болю грають битві марш,
безсмертний Архімед лежить в спокої;
прекрасний до страху античний шарж.
Мораль проста. Все що літаэ - впаде.
Яким не був би сильним, прийде час.
Чи спати, чи іти на барикади
це вибір совісті, у кожного із нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732955
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.05.2017
автор: ЧД