А я про тих, кому було самотньо в січні,
котрі ще вірили у речі, що для двох,
але її слова і звук його – не вічні,
запам’ятав їх тільки Бог …
ЇЇ думки – нові мазки у полотні
для соціального портрету…
Його вина у тому, що не міг без болю.
Вона редагувала завтра і газету,
А він у помилках шукає волю …
© #КорицяМедова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2017
автор: Кориця Медова