Правду кажуть, що щастя полюбляє тишу.
Як тільки трохи голосніш задишу,
Зрадію я чомусь, і з кимось радістю своєю поділюсь
Все!
Знову я не маю сили,
І знову відчуття немов би в заздрості втопили!
Притисли горло, не вистачає кисню…
Нічого, сильна я!
Я не розкисну!
А міцно серце в грудях я затисну.
Я витримаю і вперед піду,
І ,що б не сталося, я до мети дійду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733044
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.05.2017
автор: Лана Ніконова