Зраджують Тебе знову,
Продають за ломаний гріш,
Україно, рано Христова...
О, як Ти болиш!
Людмила Литвинчук.
Вже не болить, до болю звикла вже
Душа, - гірчить, не полином, а рутою.
Мов звір усередині все пожер,
А пустка вщерть заповнена отрутою.
І далі йде... Вже схід заполонив,-
Душі виїда без жалю і упину.
Це косовиця ще незрілих жнив,
Чи гайвороння обсіло Україну?
Своє, (змогли б чужому раду дать),
Своє, таке підступне, й мов хміль зелене...
Та в Небі вже зібралась світла Рать.
Зішли їх, Боже, щоб захистили Неню.
Чи ще болить? До болю не звикать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733112
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.05.2017
автор: @NN@