Ти забув уже давно моє ім'я,
Ти не знаєш чи далеко я, чи близько.
Лиш одне "Не буду більш твоя!"
Здатне ставити тебе від рівня низько.
Ти не кличеш більше мене в сни,
І пісень моїх тепер ти теж не чуєш.
Лиш живеш чекаючи весни,
Ніби там нове щось ти відчуєш.
Але час на місці не стоїть,
Він летить із швидкістю комети.
Тільки ти рахуєш це як мить,
У самотності читаючи сонети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2017
автор: Галина Дзіворонюк