Світ розмовляє єдиною мовою
Від височенних гір до океану глибин,
Від частого подиху вітрів
До гарячого полум'я.
Й не позбавлений його тембр почуттів
Виражених, інколи, занадто, жорстоко,
У вигляді, землетрусів, повеней, штормів
Від чого йому самому ж боляче.
І як же палко промовляє світ
Ледь помітним травинки порухом,
Хмарами, що заступили світло зір,
Пилинками, котрі кружляють у невагомості.
І в цьому всьому відчувається його серця бій
Стукіт вловимий для кожного,
І чутно його дитячий сміх,
І чутно сльози гіркі по дорослому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2017
автор: Сильчук Назар