Шепоче дощ свою вечірню казку
Таку холодну, мокру і сумну.
Здається, незабаром в ній погасну,
Конваліями в літо відійду.
А дощ дарує свіжі аромати
Та ігнорує погляди весни.
Вона ж лягає тихо в трави спати,
Ніяковіє знову від краси.
Бузковий вечір стомлено зітхає, -
Він, як і я , очікує тепла.
Вечірня кава знову обіцяє
Казковий шепіт...Пристрасть...Ти... і я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2017
автор: Дарія Типчук