Спалахом гострим свідомості,
Криком пекучим з легень,
Слізьми до напівпритомності -
Перший означуєш день.
Жаром хвоста візерунчастим
вабить, зчудовану, світ.
Поки пашарпана й змучена
Серце не сковуєш в лід.
Але мінливими веснами
Манить не раз до жар-птиць,
Сонцем і кригою-скреслою
Страх твій розпластує ниць.
Знову летиш Диву навстріч,
Душу - нарозпах життю.
З вірою в щастя пліч-о-пліч
Вперто долаєш стезю.
Поки, вчергове поранившись,
Суть ти не вловиш просту:
Падаєш, спалахом звабившись,
А не летиш в висоту!
Сльози і скрики свідомості
Скрутяться в вузли тугі.
Рвати до напівпритомності
Будеш тепер їх всі дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733440
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2017
автор: Мар’я Гафінець