До річниці мами
Червоні троянди, дві ненці несу,
До рідного дому, давненько не йду,
Не видно стежинок, густенька трава,
Душа так страждає та біль зажива.
Ой доле, доленько, нас розлучила,
І вірно любити мене навчила,
Я все пригадаю, вишневий садок,
Мої гусенятка, туманний ставок.
Далеко до яру , туди мене кличуть,
Ледь - ледь світає, вже радісно ґелґочуть,
Піду до криниці, вода там свята,
Чому ж, мов на крилах літають літа.
Я поруч с тобою,вже сонце сідає,
Немов, наді мною твій погляд літає,
Троянди, он бачиш, знаю, їх любила,
Та йти, не хочу, геть покинула сила.
Матусю, люба , ми весноньку зустріли,
Згадаю, ніжні дотики рук так гріли,
Коли знемагала, так дуже хворіла,
В той час, була би, як той листок зіпріла.
Не спала, ти завжди ночами втішала,
Голівку гладила, потім цілувала,
Навчила так багато чого, по житті,
Мені, все пригодилося у майбутті.
Матусю, дякую та мені пора йти,
Рідненька,знаю, мене дуже любиш ти,
Онуки та діти, вже чекають тепер,
Чекай, не журися, ще прийду до тебе.
13.05.2017…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2017
автор: Ніна Незламна