Вези мене ровеснику вези
З четвертого на перший поверх
Щоб я топтав свої шузи
Або крутив новенький ровер
Я знаю зрозумієш ти
Дарма що дротяний і металевий
Навколо безліч глупоти
Юрби насилля - крик і лемент
Прозрів ти суєту суєт
Кагали пристрасті й базари
Отож штовхай мене вперед
В безумство людської отари
І хто б не був пастух чи вовк
Пащека в мене чи обличчя
Повз каламуті злих чуток
Душа мене у натовп кличе
У рух у спів у крик у божевілля
У танець у розкрилля снів
І виють нерви тануть сухожилля
Під натиском шалених днів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733536
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.05.2017
автор: Той,що воює з вітряками