Місто заблукало у часі, Місто заблукало у просторі на межі яви й легенди. Воно охопило шпилями і високими стінами. Заховало у коконі власних мрій.
Воно зваблює формами, куполами і ліпниною, вітражами і куполами. Воно відлунює кожним кроком на бруківці і вбирає звуки, голоси, людей.
Тут, здається, все знайоме і звичне, та за декілька кроків можна зайти так далеко, що повернешся в зовсім інший світ.
Заблукати. Саме тут заблукати хочеться, щоб просто ходити по його артеріях, і відчувати, як кров наповнює Місто.
Місто знає, втішить, заспокоїть і наповнить тихим шепотом вулиць. Місто запросить на лавку, прикрашену головами Левів і заколише.
Хто схоче вирватися із його обіймів, що обплутали до глибин? Хто втікатиме із його полону?
Тільки тут не досягне нестримний час. Не знайде. Тут зависаєш десь між минулим і собою, до самозабуття, саморозчинення.
Заблукати у Місті. Так спокусливо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2017
автор: Траяна