Пр[s]и[/s]ойшов час #waRгінального КУТочка!
Всім доброго часу! З вами, як завжди, Богдан Кухта. Цей текст я би мав писати, напевно, все-таки в туалеті, оскільки перший випуск #waRгінального КУТочка був знятий саме там. В чотирьох стінах була натиснута кнопка, яка злила воду, і тоді прозвучало гасло «Прийшов час #waRгінального КУТочка!»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7tLpCuT3F7E[/youtube]
Свого роду цей проект особисто для мене був стьобний. Він не мав на меті говорити серйозно про культурне середовище у Львові, а радше показувати його недоліки та висміювати ті критичні речі, про які інші говорили поза очі. Я ж любив сказати правду-матку одразу, в той час Дарій міг і смачний матюк вставити. Ми з ним були наче два різних світи. Єдиною спільною точкою дотику для нас було те, що на його планеті і моїй була література. Література втримувала нас на плаву. Надіюся – як човен, а не як…г*но. Ми хотіли робити для вас цікавий продукт попри те, що у нас навіть камери своєї не було. Вічні проблеми зі звуком та камерою – це тільки вершечок айсберга. Тут треба віддати належне Дарію – він в кінцевому результату робив доволі смачні випуски.
Після введення в #waRгінальний КУТочок, ми сходили на прозовий літературник Львівських Прозових Читань (ЛПЧ).
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mVMI-sdxw-A[/youtube]
Творча молодь тут була захована за шторкою і розміщалася в накуреному приміщенні за столом короля Артура. До речі, штучний дим вона сама собі і організувала, як то кажуть: «Чим би дитя не бавилось, аби не плакало».
Звісно, дитині було би краще з’їсти щось смачненьке, аніж бавитися із цигарками. Наприклад, взяти печенько і піти помаленьку на наступний літературник. Називався наш наступний репортаж «Літературний чай».
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a3efgp_FsaY[/youtube]
Особисто мені в цьому випуску було цікаво порушити тему тих людей, яким усе байдуже, окрім халяви. Халявний чай, халявне печенько ну і, звісно, видовище.
[quote]Тобі й мільйонам байдуже усе,
Тобі, мій друже,
Адресую це! [/quote]
Після цього був #waRгінальний репортаж – презентація Альманаху "Salve", де Дарій говорив про [i]slave1[/i] та Богему.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8wMLQsoIwDA[/youtube]
Мене завжди дивувало, що багато людей в літературному процесі одразу чіпляють собі поетичні медальки, хоча їхня реальна праця буде оцінена з часом. Звісно, є шоколадні медальки, які можна чіпляти без проблем, але будьте обережними, коли будете ходити з ними на сонці.
Колись і я був причетний до цієї формації. Вже раніше говорив про це пару слів, тому пливу далі.
Останнім нашим спільним відео було запрошення на Літературний Тіньочок.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xSnWCHiPJTI[/youtube]
Після цього цей проект помалу вичерпав себе через різне бачення картинки і внутрішній творчий конфлікт двох авторів. В той час я повернувся зі сходу (тут мова не про воєнні дії, а культурний десант, якось і про це напишу). Після повернення мене просто таки нудило від високомірності молодих авторів і їхніх лаврових вінків (Тут я не категорична наволоч, вставлю ремарку – я не про всіх). Отже, прийшовши в те місце, з якого і починав, зі мною сталося дежавю. Знову те кляте відчуття, що я із нього і не виходив. Все-таки гарно, коли Львів залишається і надалі культурною столицею. З культурними туалетами та дивними творчими людьми. І чим більше тих культурних місць, тим краще. Байдуже, що ви робите, головне, щоб це рухало культурно. Не забувайте зливати воду і виключати світло! Далі буде…
[i]slave1 [/i]– рабство
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2017
автор: Kukhta Bohdan