Нехай би йшов в минуле день оцей,
Розпатланий, розтерзаний вітрами.
Порожній погляд, заспане лице
І безнадія щербленої рами.
Ти хто? Кого шукаєш, не мене?
Але "не Я", "не МИ", бо нас немає, -
Тебе не чують; тінню промайне
Моє : чужа!.. і причепившись скраю,
У сріблі павутиння за карниз,
Протягне ниточки до амальгами, -
На сходинку угору, чи униз -
Дроти, зімпровізовані не нами.
Туманний подих, бачу, - струменить
Поверхня тьмяна - в холод!.. запотіла -
Прощення не моєї не вини?
Бажанням недопещеного тіла
В амперах, вольтах, чи мільйонах ват,
Зриває простір, відчиня портали,
Не змінюючи, лиш координат,
Відддаючи, як завше на поталу.
Незрячі душі, дотиком до зір,
У мить прозріли - на порозі страти,
Злились в одно, - кантатою грозі,
Щоб якось чорні діри залатати.
Щоб стримати народження патин
І молодість без дозволу відняти
У Вічності... я спробую, а ти
Не вовк, якщо лякаєшся ягняти.
Спали жагою!.. Господи, прости!
Хай крила зламані, обпечені й пошерхли
Його вуста - мої важкі хрести,
Його сльоза, неначе диво-перли.
Впадуть у попіл, іскорками друз
Застигнуть, хороводом веселковим...
Постій, поглянь, неначе дим загруз,
Порожній погляд холодом зимовим
У крапку стис,у кульку крижану
Моє маленьке неспокійне хочу
Тебе, Життя! Ті крила кажану?!
Не буде так, і мантру цю пророчу,
Як щит від лиха, віддаю добру! -
Розтане лють і заясніє розум.
З душі твоєї прожену мару
Звертанням до Чумацького Узвозу,
А лід вогнем шаленим приберу.
14.05.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2017
автор: Ліна Ланська