[i]"Понтію Пилату"[/i]
Маленька відьма чхає на горищі,
І розтирає спинку таргану.
Варить повидло з зоряної гущі,
Дарує квіти магу-цвіркуну.
На небо глянь! Там місячна криниця
Пуска струмочки білих промінців.
Між них застрягла бідна Маргарита,
Що викликала погляди курців.
Сова киває сонно на́гій відьмі.
Співає на гробниці їм кістяк.
Про Понтія роман не дуже плідний
Вогню віддав захмелений простак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733887
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.05.2017
автор: Крісті К.