Вчитель фізики через 200 років

Вчитель  –  це  людина,  що  навчає;
Це  наставник,  він  знання  багато  має;
Це  є  батько,  що  поради  роздає;
Це    є  мати,  що  любов’ю  огортає;
Це  сестра  з  надією  на  клас;
Це  є  брат    вимогливий  до  вас;
Також  це  друг,  що  витягне  з  біди,
З  ним  не  легко,  але  весело  завжди.

Вчитель  фізики,  все  будучи  свідомий,
Він  є  близький  й  багатьом  відомий,
Він  рухає  в  перед  світи.
Без  нього  тяжко  людям  розцвісти.
Без  цього  «шизика»  і  дивного  знавця
Науки,  що  не  буде  і  кінця,
Було  би  тяжко  людству  розвиватись,
Не  знаючи  куди  їм  оглядатись.

Про  вчителів  в  майбутньому  колись
Казатимуть:  «що  такі  велись…
Що  були  люди  це,  й  не  були  ідеальні
І  трохи  заклопотані  й  банальні»
А  дехто  говоритиме  про  міфи
З  такою  зверхністю,  що  ми  є  зараз  скіфи,
Що  фізики  ці  були  примітивні,
І  ще  уроки  їхні  були  дивні.
Що  ще  не  мали  стабільної  програми,
В  урок  не  вводили  3D  голограми,
І  не  гралися  з  дітьми  у  всесвіт,
Де  кожен  міг  створити  власний  світ.

Щоб  учень  бачив,  як  все  розгорталось
І  як  поєднувалось,  літало,оберталось,
І  як  усе  єднається    з  усім
Повинен  вчитель  проводити  екстрим.
А  років  через  двісті  це  можливо,
Хоч  зараз,  може  здатися,  це  диво:
Через  потужні  комп’ютерні  програми,
Уроки  фізики  в  3D  голограмі.

А  вчитель  це  наставник,  це  творець.
Він  фізик,  програміст  і  він  митець,
Конструктор  він  і  суперархітектор
І  мілі  й  мікро  всесвіту  директор,
І  математик  він  і  він  лінгвіст,
Із  оптимістів  й  песимістів  –  реаліст.
Із  коливальної  струни  він  зробить  чудо,
І  вимальовує  картини  з  бруду,
А  сяйва  робить  суто  із  води.
З  його  уроків  не  хочеться  іти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733930
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.05.2017
автор: Новосад Руслан Віталійович