Ой, ти Нелю, моя Нелю,
чом ти дивишся на стелю?
Ти поглянь на мене ніжно,
як з картини Рафаеля.
Ти скажи сестричко, Нелю,
чи цей рік садила хмелю?
Щоби бражку учинити
й наварить кріпкого елю.
Неля – жінка не ледаща,
медсестра вона найкраща.
Ставить ліпше всіх уколи,
любить жарти і приколи.
Неля має добру вдачу,
хоч з-за цього навіть плаче.
Мимо так пройти не може,
завжди чимось допоможе.
Також Неля має сина,
він для неї ще дитина,
тож онуків не гойдає,
а невістку виглядає.
Забарилась добра звістка,
та й сама вона невістка.
Ще зустріне наша Неля
у пустелі Даніеля.
А іще буває Неля
неприступна, ніби скеля.
Та частує рідко перцем,
бо хороше в неї серце.
Прокружляють невеселі
ці життєві каруселі.
Не сумуй, усе минеться
й знову доля усміхнеться.
З ювілеєм тебе, Нелю!
Щастя й радості в оселю!
Ще й здоров’я на стонадцять,
а в душі – завжди сімнадцять!
17.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051707827
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733945
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.05.2017
автор: Олександр Мачула