Де ж ви гори полонини, за вами сумую,
Там далеко, понад гаєм, я трембіту чую,
Хоча тут і не зростала, для мене це казка,
Чарівна, моя країна, на те Боже ласка.
Ой, смереки, дуби пишні, вами я горджуся,
В гірську річку, стрімку, дзвінку радо осунуся,
Придасть силоньки, здоров`я, повітря чарує,
А джерельна водиченька тіло загартує.
Скрізь ялини, величні, мов дістають до сонця,
Понесу, я радість, щастя у своїх долонцях,
І сердечку, так тепленько, аж кортить співати,
Та й душі, пташечкою, хочеться політати.
Ой стелись, стелись барвінку, зустрічаю літо,
У віночку з Іван-чаєм, з пурпуровим цвітом,
Радо бачу в Україні, красу незрівнянну,
Та й довіку не забуду рідну, сокровенну.
Ой квітуча, моя земле, ця краса безмежна,
Прошу Бога, щоб Держава була Незалежна,
Ой ви гори, полонини, з вами поговію,
Повернутися, я хочу, про вас часто мрію.
Квітень 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2017
автор: Ніна Незламна