Колись в дитинстві, пам’ятаю
До церкви із сусідніх сіл
Жінки ішли, немов до раю,
Мов ті рої трудяжок-бджіл.
Всі чепурненькі, в вишиванках
І українських фартушках,
Було святе щось в цих селянках,
У веселкових їх вінках.
Вклоняюсь нині їм низенько:
Нам Україну берегли.
Бабусі наші й наші неньки
Вбрання “не модне” одягли.
Було совєтам - не по моді,
А може і не “ по зубах”.
Дарунок українській вроді -
Цей хрестик й руки в мозолях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733974
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.05.2017
автор: Шостацька Людмила