Старі світлини в молодість вертають
Та юність нашу гомінку і світлу,
І строку давності, звичайно що не мають,
Бо ми на них трояндами ще квітнем.
Із друзями своїми біля річки
Або з учителем на першому дзвінку,
Про дні ті незабутні спогад тільки,
Світлину в руки ти не взяв яку.
У нас давно-давно дорослі діти,
Онуки в перший клас уже пішли,
Старі світлини ж зможуть розповісти
Їм, онучатам які ми були.
Подивишся на них і на хвилину
Літа вертають в ті далекі дні,
Що стрімко-стрімко птахом відлетіли
У невідому тиху далечінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734021
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський