Не плач, не плач – це небо у грозі,
це лихо промине,я заклинаю!
Тримай удар. На шальках терезів
це крок до сходження над прірвою…
По краю
урвища, чим небезпечніш йти,
де прірва миготить горнилом чорним –
усе стає єдиним…неповторним,
величним – як осягнення мети,
як спалах істини: хто ся піщинка?
Ти…
… дух крилатий?.. плоть моя?..
Я знаю –
ти світло з тіні, ясність з висоти!
Не плач. Не плач. Нам треба підрости
до розуміння вінценосних крил…
Благаю,
не плач!..
Бо далі – далі голубі…
…і день – як день…і зцілення журбі!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734105
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.05.2017
автор: Сіроманка