Моє життя невпинно пролітало,
Його прожити - поле перейти.
За полем сонце бережно сідало,
За полем все нові й нові світи.
"Не йди!" - кричали навздогін, не треба,
"Пожди" - співали янголи-птахи.
А я не так як всі, дививсь у небо
І все чекав, чекав, чекав роки...
Літа, це, ніби, ті малі піщинки,
Що в конусах подібні до насінь.
Хотілось би, щоб всі маленькі вчинки
Були на благо наших поколінь.
Я вірю, що цей світ - не просто поле,
Роки - не просто попіл чи пісок,
Ми не даремно вишколені болем,
Будуємо життя: за блоком блок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734175
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.05.2017
автор: Інфант