***трохи гротеск***
Пий вино, моя діво бентежачих снів!
Ти сьогодні грайливо належиш мені,
Розіп"ята на ложе, немов на хресті...
Ми неначе удвох пропливаємо Стікс,
Де ознака екстазу чомусь глибина
Саме дна... Пий до дна... Наливаю вина
Вже укотре тобі. Це вино пізнання.
Я тебе пізнаю. Ти мене. Навмання,
Мов по стежці вночі у безмісячну ніч
Відчуттями... Кричи свій пронизливий клич,
Наче вивела з лісу доріженька в день!..
Все ти виголила... Вся гладенька... Ніде
Не поколеш... Оголення тема гладка,
Ніби шлях у зіркову богему... Така
Ти належиш мені. І найвищий екстаз-
Це залежність... То вип"єм за неї ще раз!...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117052009668
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2017
автор: Серго Сокольник