Ми не споріднені душі, на жаль.
Лишень дурманом довіри прикриті.
Серце черствіє, повільно, як сталь,
Паростки болю, що сходять, политі...
Туги сльозами, гіркий еліксир.
Тихо по венах тугими клубками.
Що закрутились із нервів, бо мир,
Лишень нам сниться чужими думками.
Ми не споріднені душі, мовчиш.
Що ти вже скажеш, скрізь болю тумани...
Тільки три крапки на завтра... облиш...
Все таки часу прошиті стежками...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2017
автор: Квітка))