У закоханих очі всміхаються
І по-іншому бачать наш світ.
Перед ними всі квіти схиляються,
Бо кохання, немов дивоцвіт
Виграє дивовижними барвами,
Почуття, мов рясний зорепад,
Напуває серця милих чарами
І не зна, що таке часопад.
І не вірить кохання в розлуку,
Хоч життя без розлук й не бува,
І тонку павутиночку смутку
Легко ніжністю враз обрива.
Серенад солов'їних безмежність
Подарує у травні воно,
В них яскрава і ніжна бентежність —
Пророста в серці щастя зерно.
Ось тому вони бачать по-іншому
Наш такий непростий білий світ
І не ходять по снігу торішньому,
Де лишився лише пустоцвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2017
автор: Радченко