Я чула в трубці його голос:
«Алло, я слухаю!». Упав
У грудях дух мій, наче колос
Від змаху гострого серпа.
«Я вас не чую», - ще добавив.
А я мовчала, мов німа.
Мов мови хто мене позбавив,
Немовби в мене слів нема.
Я чула голос його нині –
Низький – махровий баритон,
Мов сонце, вистрілив у днині,
Мов сік із виноградних грон.
Почула – та й уся потіха
А далі – вірш, самотня ніч.
Не витягнуть його з горіха,
Нема путі нам - пліч-о-пліч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)