Слово – неначе квітка, коли прийде весна,
Проліском, чи нарцисом з вуст твоїх вирина.
Слово, що гоїть рани, що прискоряє ріст,
Може враз збудувати в душах незримий міст.
А коли слово – птаха, що в небесах парить,
Воно горить, мов ватра, гріє і не димить.
Тільки вогненна ватра, має такі слова,
Слово добавить жару, воно, немов дрова.
Перш ніж про щось писати, вдумайтесь у слова,
Мова тоді співає - мова тоді жива.
Якщо у серці інших слово розтопить лід,
Слово таке по праву буде лишати слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734643
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2017
автор: Віталій Назарук