[color="#75441a"]Моя душа така легка,
Здається спурхне, й полетить,
Як ощасливлений лелека,
Що на батьківщиноньку летить.
Та змушена її тримати
Міцно у своїх руках,
Будуючи сталеві грати,
Бо втратити її у мене страх.
Біда лиш в тім, що я закрила
Її від всіх нових людей,
Говорячи, що не достигла
Моя душа для їх очей.
Вони не бачать, й думають негоже,
Що я відлюдько, чи якась примара.
Чому вони плювали, Боже,
У душу, як я відкривала?[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734709
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.05.2017
автор: Птаха в польоті