Сонце випливає з-за хмар
Маревом рожевим зігрітих
Захід сонця ще не настав
І ще бавляться в парках діти.
Та скоро скотиться за обрій світило,
Що його, колись, вважали люди
Богом, і звали Ярилом.
А завтра новий день, неодмінно, буде.
Випірне Сонце знову зранку
Кине проміння на наше місто,
На річку, на парки, альтанку,
Сади та будинки, пристань.
І в світанковій, лагідній тиші
Почується спів соловейка.
Зранку сонце трохи добріше,
Не діймає ще денна спека.
Люди працюють на своїх ділянках,
Хтось на роботу вже поспішає.
Прокидається місто зранку...
Щохвилини сильніш сонце сяє.
Переживши полуденну спеку
Ввечорі в світ вибираються люди,
Хтось - в кафе, хтось - на дискотеку
Хтось, як я, просто ходити любить.
Хтось до неба очі підійме,
Замилується сонця красою.
Сонце, найближче наше світило,
Як прекрасно жить під тобою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73482
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.05.2008
автор: Эллария