[i]Вірш ожив завдяки грамотній та грунтовній коректурі гостромислого [/i]
[i][u]Herr Veliborrа von Purr-purа[/u][/i]
Іноді хочеться тиші і холоду ночі.
Іноді так необхідно всамітнення трішки.
Кажеш: "Далеко...". До тебе вже рушила пішки
Втомлено згорбившись - грішниця мовчки на прощу.
Товщу
Сили твоєї розітну тремтячим цілунком.
Руку ти спустиш ліниво із крил вниз по спині.
Просто стриножуєш тоном ті схлипи дитинні.
Поглядом легко мене напинаєш у струнку.
Прудко
Мчать перед мене подальші сюжетні всі дії.
Хльоскає час десь по серцю: відлюбить - піде.
Потім збиратиму сльози в безсоння бліде.
Зараз: обличчя - під губи, а душу - під мрії.
Вії
Сни розколисують в ритмах вечірньо-звабливих.
Голод за щастям кидає безжально в обійми
(Мовби уперше) бездомні два серця - у прийми.
Примхи весняні ті співи солодко-тужливі.
Мінливій
Хіті взамін хочу тиші, щоб чути ці очі.
Так необхідно є раптом всамітнення трішки,
Щоби збагнути: до тебе ходитиму й пішки!
Лиш би приймав мене грішну на чисту цю прощу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2017
автор: Мар’я Гафінець