[i]Назирав за ґатунком снів непитущий місяць.
Нанизав на чумацькі мечі дня нервові волокна.
Підливав пустунам, хитрунам, ворожбитам дрімоти.
[b]І сурмив Сіроманця обтятого сиротливий клич...[/b]
Шикував всім на втіху зіркових невільниць.
Проти вітру пустив замаснілих тяжінь толокна.
Відіслав упирів на вітрилах чортів на бали до сволоти.
[b]І спочили люстерка від легіону "шановних" облич...[/b]
Пильнував за земним каганцем, мов вусатий арієць.
Зазирав у домівки куценькі й чекав на зустрічні візити.
Колисав немовлят, янголят, бісенят та іншу голоту.
[b]І лічила зозуля до скону схололих небіжчиць роки...
[/b]
Боронив від загуби та мороку Духу, бувалий армієць.
Залишав всім сновидам стежки, чобітки й реквізити.
Він трудився, мов віл щонічно і щиро, і навіть, в суботу.
[b]І зопріли б без сяйва Селени безпритульних істот клубки.[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734904
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 25.05.2017
автор: Зайва пелюстка