Монолог

-  знаєш?-  каже-
Я  хотів  би  мати  тебе  за  коханку
Відкривати  тебе  з  середини,
І  розглядати  які  маєш  іще  кольори,
Тіні  і  напівтОни,
Які  мелодії  заховані  в  голосі,
Коли  він  сповнений  огненної  жаги?

-А  ще,  -каже-,  завжди  мене  
Лякає  навіть  ймовірність  того,  
Що  в  тобі    може  виявится  
набагато  більше  всього,
Чого  не  можна  взяти  і  пояснити,  
Більше  ніж  ладен  вмістити
 розум,  уява  і  дурнуваті  стереотипи...

Тебе  хочеться  просто  так  опікати,
Ховати  в  закутках  душі,
Намагатися  навіть  не  моргати,
Бо  
Ти  можеш  взяти  і  просто  піти,
Не  повідомляючи,  
для  чого,  до  кого  чи  куди  
Залишаться  просто  сліди,  але  не  ти...

-  чуєш?!
Без  тебе  мій  світ  втратить  усі  координати,
Мої  полюси  зійдуться,  бо  варто
Лише  тобі  зазирнути  в  очі
І  хочеться  в  тобі  прорости,
Відчути  на  смак  і  дотик  колір  твоєї  роси,
Вдихнути  тебе  наповну  й  не  видихати..

Вона  мовчала,
Тому  що  знала  відповідь
На  всі  ці  дивні  слова
Посміхалася,  
Допивала  каву  
і  зрештою  йшла
ВОЛЯ
було  її  ім'я...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2017
автор: AliceWonder