В пісках безликої пустелі
Плетеш віршований катрен,
В морях холодної постелі
Забутих лиць, чужих імен.
Шукаєш марно одкровення
В буденності буденних тем,
Бо ще живе в тобі натхнення -
Ти сам собі Ромул і Рем.
Не там шукаєш, не того,
Не з тими певно, та й для чого?
Усе , що є в тобі свого,
Давно записане на Бога.
І більшого ти не знайдеш,
А меншого тобі не дано.
І ніби темно, але все ж
Опісля ночі прийде ранок .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734949
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.05.2017
автор: Той,що воює з вітряками