Що то за храм, де при іконостасі затухають свічі,
Хліби черствіють і гниє вода?
Що то за люди б'ють поклони зі спини і з відчаю
Крешуть у дзвони, а з під дзвонів обсипається іржа?
Попи по сповіді викачують відпущених яйцем,
Благословляють матом і об'їжджають непорочних,
Тих хто з пороком знавсь – випалюють живцем.
Сивіє породілля, їх небожата мироточать.
Що то за мішанка старих примар і їхніх юних архетипів -
Фарбованих весталок з набубнявілими грудьми.
Що то за карнавал з розп'яттям ходунів і мімів
Під регіт дітваків і по́світ смолоскипної ходи.
Святі покійники пророцтва зригують в лице пропащим
І ті радіють з дат призначення кінця.
Прощення не знайти ані байдужим, ні молящим,
Господь у цій місцині ловить тільки на живця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734994
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 25.05.2017
автор: Гліб Зима