Так часто у сні бачу рідні пороги,
В тополях похилих посивілий став.
Біль щемом лягає у сни і тривоги,
Дощами роки час мої погортав.
Додому лечу напрямки манівцями,
У серденько спогади капають з стріх.
І тягнуться мальви в стежину вустами,
Мене зустрічають з далеких доріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2017
автор: Дідо Миколай