Приналежність до Homo sapiens, ще не робить нас людьми.
Скільки потрібно пройти кілометрів,
щоби нарешті, уже, зупинитись?
Змінити футболок, курток чи светрів.
Жити? І просто із цим всім змиритись?
Скільки розвіяти праху над морем.
Щоби звільнити заковату душу.
Досить уже прикидатися хворим.
Скинув суспільство. Без огляду рушив.
Скільки молитися псевдоіконам
Щоби нарешті уже зрозуміти,
Ми особистості... Вільні персони...
Хочеш летіти? То будеш летіти.
Досить нам вже диктувати закони,
Вчити незрячого правильно жити.
Ми - це і є наші всі заборони.
Хочеш любити? То будеш любити.
Треба пройти хоч мільйон кілометрів.
Знаючи: "Завтра можливо не буде"
Стерти підошви улюблених кедів.
Не зупиняючись жити...
МИ ЛЮДИ.
Реквієм байдужому суспільству
21.05.2017р.
(с) Володимир Ухач
#Поезія #Мистецтво #Лірика #ВолодимирУхач
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735044
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.05.2017
автор: Володимир Ухач