Вона, мов наречена, в білій сукні,
А білий - символ чистоти й добра,
Як дівчина, що на розпутті
Бибрала стежину зла.
І підкрадеться тишком близько,
Тебе обійме, а за тим,
Опустить у свою домівку низько -
Зупиниться для тебе часу плин.
Ти, може, будеш бити себе в груди,
Кричати, що ти ще жива,
Та тебе на білім світі вже не буде,
Та дівчина, то була смерть твоя.
І не тримай образу, що не чують,
Вони б хотіли, але все дарма.
Ти ж знаєш, що нічого не вартують
Твої спроби повернутись до життя.
Яка ж вона, хороша, чи лиха?
Навіщо манить і бере до себе?
Хода її граційна і легка,
Нас веде у пекло, чи на небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735095
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 26.05.2017
автор: Птаха в польоті