Прорвало відчай, б’є ручаєм.
Лежить в грудях , глибокий шов.
Іде вже час, за все спитаєм.
За гіркі сльози … і за кров.
За смерть спитаєм, за офшори,
За здачу Криму, за котли.
За діток сльози… і побори,
Тарифи й норми із Гори.
Спитаєм також за руїни…
За буду… Козин-цареград.
За зраду Неньки України,
За Ліпєцьк П.це й шоколад.
І за співпрацю з ворогами,
За все спитаємо зараз.
Вже скоро, прийдемо за вами,
Бо надто вразив метастаз.
Широко будемо судити…
Та скільки ж можна нас сікти?
Пора петлю благословити…
Навряд ви, встигнете втікти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2017
автор: Дідо Миколай