Сидить баба на печі,
Кашу доїдає,
Нема місця при столі,
Син гостей вітає!
За здоров'я гостей п'ють,
Чарки вгору зносять,
Бабі пити не дають,
Та вона й не просить.
В дерев'янім банячку
Пусто,ні крупинки,
Ставить посуд у кутку,
Котяться слізинки.
Порозходились усі,
Стало пусто в хаті,
Нудно внуку при столі,
Почав майструвати.
Взяв поліно, сів на піл,
Стукає, пиляє,
Летять стружки аж під стіл,
А тато питає.
-Що ж синочку робиш ти,
В чім така потреба?
Ще наробиш тут біди.
-Татку, це для тебе!
Бо, як станеш ти старенький,
Й на піч треба лізти.
Буде банячок новенький,
Щоб мав з чого їсти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735195
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2017
автор: горлиця